Тарас Шевченко. Заклинання Дніпра

Андрій Окара
Сценарна розробка сценарію повнометражного художнього
фільму

Дія фільму відбувається одразу в двох часових вимірах: середина XIX століття (орієнтовно 1845-1847 роки) та в наші дні, на початку XXI століття (орієнтовно 2012-2013 роки).
Героям з сучасної частини десь в районі 30 років, вони мають вищу освіту і зараз живуть у Києві.
Познайомились вони під час Помаранчевої революції, у листопаді-грудні 2004 року, на Майдані — разом заходили грітися в Музей Шевченка в колишньому Козеболотному провулку, що неподалік од Майдану Незалежності.
Вони хочуть жити цікаво та осмислено, але це неможливо: надії Помаранчевої революції не виправдались, Україна загинається, життя в країні немає, тому цікаві та енергійні люди, що прагнуть самореалізації, намагаються емігрувати в інші краї.
Богдан, головний герой, ззовні схожий на Тараса Шевченка в молодості (з відомих автопортретів). Народився і живе в Києві. Його батько — відомий шевченкознавець, який все життя шукає якусь таємницю, зашифровану в поезії Шевченка, а також — таємні артефакти з життя поета, які нібито мають магічну силу. Богдан — людина морально сильна та внутрішньо заглиблена. Він не Джеймс Бонд, а, скоріше, Штірліц — шукає відповіді на якість не всім зрозумілі питання, тому дехто вважає його трохи дивним. Проте, користується популярністю в дівчат, хоча ще й досі не одружився.
Микола, народився на Галичині (у Львові), тому розмовляє з галицизмами. Працює фінансистом — в іноземному банку, який намагається дати Україні величезний кредит на невигідних для країни умовах (під заставу дається українська газотранспортна система). Життя в Києві його аж ніяк не задовольняє, хоч грошей вистачає, — тож він мріє емігрувати з України за першої нагоди.
Паша (Павло), народився у Південно-Східній Україні (в Запоріжжі), але останній час живе в Києві. Працює провідним менеджером в українському представництві великої іноземної компанії, яка запроваджує в Україні технології генно-модифікованої продукції. Через безвихідь намагається «втекти у себе» та створити інший світ всередині себе самого — тому курить «траву».
Наталка, походить з Центральної України, живе в Києві, працює на телебаченні ведучою популярного політичного шоу. Дівчина гарна, розумна та красива, за яку сватаються багаті та впливові люди.
Є також Анжела, донька віце-прем'єр-міністра, — гламурна дівчина, закохана в Богдана, колишня однокурсниця та колишня подруга Наталки.
Усі троє хлопців — гарні друзі, вони часто бачаться, проводять спільно час та усі троє закохані в Наталку, але вона поки що не виявляє до них жіночого інтересу і ставиться виключно як до друзів.
Хлопці та Наталка — сильнорефлексуючі особистості, вони хочуть реалізуватись саме тут і тепер, шукають смисли життя та не можуть відділити своє власне майбутнє од майбутнього України. Після Помаранчевої революції вони сподівались, що Україна стане раєм — як це і зашифровано в назві країни. Але замість цього вона перетворюється на пекло. До того ж вони самі змушені допомагати в цьому процесі, оскільки зараз, як виявляється, гроші можна заробити лише на розпродажу батьківщини та її ресурсів (у т.ч. її майбутнього, видаючи їй кредити, віддавати які будуть змушені наступні покоління — якщо з'являться на світ).
Примітно, що головні герої розмовляють українською мовою, але не одноманітно-літературною, а живою, розмовною — з жаргонізмами, русизмами, галицизмами, елементами суржику та інколи — з напівнормативною або ненормативною лексикою.
Дійство розпочинається з того, що головний герой, Богдан, дізнається жахливої таємниці: невідомі подонки хочуть вчинити теракт на греблі Київської ГЕС. Але за невідомими виконавцями стоять відомі замовники.
Справа в тому, що іноземний банк виділив дуже великі гроші на укріплення греблі на ГЕС, але високопосадові чиновники та міністри ті гроші вкрали. Аби замісти сліди, вони під виглядом будівельних робіт намагаються занести вибухівку та вчинити вибух на греблі, а самі — втекти на Захід, де вже давно живуть їхні родини і куди давно переведено вкрадені кошти.
В Богдана закохана Анжела — гламурна дівчина, донька віце-прем'єр-міністра, яка підбиває його виїхати з України — разом з нею. З натяків він Починає розуміти, що тікає уся її сім'я, причому, назавжди. На вечірці в Анжели вдома Богдан випадково чує розмову між її батьками, з якої починає розуміти, що вони готують величезне лихо Україні — аби приховати вкрадені гроші.
Але ці люди — гуманісти, вони не хочуть нікого вбивати чи робити великий теракт. Вони хочуть лише приховати крадіжку.
Проте, цей вибух може мати трагічні наслідки не лише для Києва та Київської області, але й для всієї України та навіть для існування всього людства.
Справа в тім, що в разі підриву греблі Київської ГЕС, од водосховища виникне хвиля висотою біля 20 метрів, яка затопить всю столицю, а також — знищить наступну греблю — Канівської ГЕС. І так до кінця Дніпра — розваляться Кременчуцька, Дніпродзержинська, Запорізька (Дніпрогес), Каховська гідроелектростанції, в результаті чого хвиля більше за 100 метрів ввійде в Чорне море, в якому, як відомо, починаючи з глибини 200 метрів повно сіроводороду. В результаті, може статися вибух, міцність якого дорівнює міцності кількох водневих бомб, а масштаб порушень — як після термоядерної війни. Тож загроза — реальна, велика та всьому людству одночасно.
Богдан ділиться своїми сумнівами та здогадками з найкращими друзями — разом вони починають шукати відповідь на питання — що саме відбувається. Всі разом починають стежити за батьком Анжели та його найближчим оточенням: доводиться проаналізувати його професійну діяльність, доводиться вдатись до шпіонських засобів (підслуховування, незаконне зчитування електронного листування та 8М5). Результат приголомшує: їм стає відомо про змову щодо вибуху на ГЕС!
Вони намагаються викрити змовників-терористів, але, як виявляється, в усіх інстанціях, куди вони зверталися, їх вважають або божевільними, або хуліганами. Хоча в них самих складається враження, що це — грандіозна афера і в ній беруть участь всі — і міліція, і служба безпеки, і навіть армія.
Хтось з високо посадовців, колег батька Анжели, дає наказ — знищити Богдана та його друзів, бо їм стала відома змова із вибухом на греблі ГЕС. Але сама Анжела вступається за них — але їй можуть пообіцяти, що лише Богдана не чіпатимуть.
Богдан обговорює цю тему, пов'язану з вибухом, зі своїм батьком. Батька вважають невдахою. Хоч він і доктор філологічних наук, провідний шевченкознавець, але в житті, скоріше, маргінал, ніж такий, хто чогось добився. Навіть чималі гроші, виділені державою на святкування 200-ліття з дня народження Шевченка, вже «розпиляли» інші, більш спритні колеги.
Він переповідає сину таємницю. Все життя він не лише досліджував творчість Тараса Шевченка та писав про нього дисертацію й книжки. Він шукав таємницю Кирило-Мефодієвського Братства, яку знав Шевченко. Таємниця — про колективне спасіння та заклинання Дніпра. Виявляється, Тарас Шевченко — не просто художник та поет, а посвячений — щось на кшталт Леонардо да Вінчі. У Шевченкових віршах, як виявляється, зашифровані формула колективного спасіння України та заклинання Дніпра.
Батько розповідає головну таємницю: для заклинання Дніпра необхідно задзвонити одночасно в усі дзвони, що знаходяться на дзвіницях потоплених під дніпровськими водосховищами козацьких монастирів. Їх виявляється усього чотири, і головним героям (окрім Наталки, бо вона зайнята на роботі) треба їхати до тих потоплених монастирів — разом з аквалангами та іншим необхідним обладнанням.
Герої, не гаячи часу, вирушають.
Того ж вечора на популярному політичному прямоефірному телешоу, яке веде Наталка, збираються провідні інтелектуали — обговорювати, наскільки актуальним Шевченко є зараз і чи він взагалі потрібен сучасним людям — напередодні 200-ліття з дня його народження. Різні люди кажуть свої версії: виявляється, Шевченко знищив «Русский Мир», вигадав штучну націю, а взагалі — він був неприємний алкоголік, ледве не маніяк.
Серед присутніх також і батько Богдана — він хоче розказати про свою таємницю, над якою працював багато років: для нього це — справа життя. Але Наталка перед ефіром просить його це не робити, бо інакше хлопців повбивають і не дадуть задзвонити у дзвони.
В цей самий час команда підривників вже підготувала вибух на ГЕС. Один з команди, закоханий в Наталку, якому вона свого часу відмовила у взаємності, дзвонить їй на мобільний — якраз під час рекламної паузи на телебаченні. Він хоче познущатися з неї і виявити свою всемогутність — виявляється, за кілька хвилин буде вибух — не встигне скінчитись її телешоу.
Вона приймає радикальне рішення: говорить в прямому ефірі, що зараз відбудеться вибух на Київській ГЕС, який призведе до потопу та загальноукраїнської катастрофи. В цей самий час невідомі стріляють у неї прямо в студії — вона падає в прямому ефірі, що бачить вся країна.
Починається паніка.
За декілька хвилин чути вибух — і мільйони кубометрів води з водосховища ось-ось накриють Київ та навколишній світ.
Але Богдан та його друзі за цей час, долаючи колосальні перешкоди, встигли доїхати до тих місць, де є монастирі, встигли нирнути і в означений момент дзвонять в дзвони під водою.
Виявляється, що Шевченкове заклинання Дніпра, про яке казав батько Богдана, спрацювало, і вода з Київської ГЕС відступає назад.
Вибухом пошкоджена не гребля, а люди, які встановлювали вибухівку.
Наталка не загинула, а вижила, і зрозуміла, що таки вона закохана в головного героя, Богдана.
Після цього Україна мусить преобразитися і стати чимось зовсім іншим, ніж вона є.
З першим (сучасним) сюжетним планом постійно перетинається другий план, віддалений приблизно на 165 років назад.
Тарас Шевченко приїздить з Санкт-Петербургу в Україну в так звану другу українську подорож — місцева різночинна інтелігенція, українофільські зорієнтовані поміщики та «просунуті» представники нижчих соціальних класів зустрічають його як Месію, як провідного національного поета, в творах якого оживає ніби зовсім померла Україна.
Близькі друзі, серед яких історик Микола Костомаров та письменник Пантелеймон Куліш, радо вітають його в Києві та запрошують до участі в таємному товаристві — Кирило-Мефодієвському Братстві..
На перший погляд, це звичайне таємне товариство — слов'янофільської та українофільської спрямованості, яке ставить за мету національне самоусвідомлення та створення «модерної» української нації. При цьому питання про вихід чи невихід України зі складу Російської імперії та з-під підданства імператора всеросійського остаточно не вирішене — існують аргументи як «за», так і «проти».
Шевченко починає брати участь в діяльності та засіданнях Братства, і поступово починає розуміти, що справжня мета його існування — не зовсім та, що декларується. Головна проблематика, навколо якої рефлектують учасники, — не політична, не культурна, а метафізична: чи можливе колективне спасіння? Чи спасіння — це виключно індивідуальна справа кожної людини?
Розмови з братчиками, а також гуляння в Києві, писання віршів, малювання, а також — роман з цікавою та освіченою київською панянкою призводить Тараса до розуміння, що колективне спасіння можливе, але колективне спасіння не всього людства, а лише окремо взятого народу, і що саме він і його друзі повинні спрямувати свої зусилля в цьому напрямку — це їхнє призначення, їхня доля, їхня життєва карма.
Випадково Тарас бачить, як один з братчиків, Олексій Петровський, який закоханий в Тарасову кохану, розповідає (фактично — доносить) важливому чиновнику про Братство, про його засадничі ідеї, про Шевченка та його друзів. Він вважає, що без Тараса в нього з'являться шанси сподобатись цій дівчині та одружитись на ній.
Тим не менш, Тарас, знаючи про зраду, йде на важливе урочисте засідання Братства, що відбувається увечорі. Він головує на засіданні, присутні — усі члени, яких, окрім нього самого, виявляється 12 осіб (разом із зрадником Петровським).
Але посеред засідання у двері стукають жандарми, які прийшли, аби зарештувати братчиків.
Шевченко разом з Костомаровим та Кулішем тікають через таємні двері в стіні — інші братчики кажуть, що ми, мовляв, затримаємо жандармів, щоб ви могли втекти. Утрьох наступного ранку вони намагаються на човні переплисти через Дніпро. Але з іншого берега їм назустріч та навздогін пливуть кілька човнів з жандармами, аби їх спіймати. Сил боротися немає, Шевченко та його друзі оточені.
В останній момент вони кидають за борт у воду золоті клейноди Братства і зроблений зі срібла дзвін, а також — пакунок з рукописами Шевченка. Один з жандармів ниряє в холодну воду, але йому вдається спіймати лише папери — клейноди та дзвін пішли на дно і здалеку відблискують золотом та сріблом.
Шевченко та його друзі спіймані, етапом їх відправляють до Санкт-Петербурга, а згодом — у заслання в різні краї. Для Шевченка починаються хресні муки — важке покарання у казахських степах...
Олексій Петровський, зрадник братчиків, отримує од влади 300 рублів сріблом (історичний факт!), але життя його не складається — гроші він пропиває, дівчина, яку він кохав, вважає його зрадником і не хоче мати з ним нічого спільного. Зрештою, він розуміє, що накоїв, і накладає на себе руки — вішається десь у гаю, на мальовничому березі Дніпра.
Загальна тональність кінооповіді — чергування поетичних, містичних, багатозначних сцен, в яких темпоритм ніби сповільнений, з надто динамічними, гострими, дратвовими сценами, в яких темпоритм навпаки — аж надто пожвавлений. Все це підкреслюється відповідною закадровою музикою, а також композиціями запрошених гуртів та співаків.
Все це призводить глядачів до прозріння, катарсису та містеріального переходу — на вищій щабель усвідомлення буття.


Post Scriptum

ДОДАТКОВІ СЮЖЕТНІ МОТИВИ ТА ХОДИ

1. Викладений варіант сценарію поєднує в собі елементи таких жанрів:
(1)    готичний трилер («Код да Вінчі», «Ларец Марии Медичи», фільми про Індіану Джонса) — герої шукають розгадку містичної загадки, яка може врятувати людство;
(2)    українське поетичне кіно (особливо на постановчому рівні — може проявлятися в кінометафорах та ін.; на сценарному — поетичне світобачення проявляється в співставленні двох часових планів та в символізмі окремих сценарних мотивів та ходів — наприклад, герой пірнає в одному з дніпровських водосховищ і дзвонить в дзвін на затопленій дзвіниці козацького монастиря);
(3)    інтелектуальний артхаус та філософська притча (наприклад, герої ненав'язливо міркують між собою на тему колективного спасіння — можливе воно чи ні);
(4)    фільм-катастрофа.
Залежно від загальної режисерської та продюсерської концепції те чи інше жанрове начало може бути збільшене чи зменшене.
Приміром, якщо сюжетний мотив небезпеки прориву Київської ГЕС та затоплення Києва може негативно вплинути на міжнародний імідж України — як небезпечної для життя країни, в якій можливі технотронні катастрофи, тож його може бути замінено на інший.
2. Перший кадр фільму: політ головного героя над степом і Дніпром: поруч
проносяться хмаринки, великі хмари, краплі дощу. Це сон? Марення? Справжній політ?
Так і не зрозуміло. І не зовсім зрозуміло, хто летить: головний герой Богдан чи Тарас
Шевченко?
3. Як варіант, об'єктом вибуху може бути гребля не Київської ГЕС, а Канівської. Тоді
шевченківська тема обретає нове звучання: Шевченко похований саме в Каневі, Канівську
ГЕС спеціально побудували вище — аби не зачепити його могили. В разі підриву — може
змити могилу.
4.    Як варіант, про вибух на ГЕС взагалі не йдеться, а йдеться про те, що таяння снігів навесні може переповнити Київське водосховище і тоді гребля не витримає.
5.    Батько головного героя — шевченкознавець, гуманітарний інтелектуал, все життя шукає таємницю Шевченка. Проте, всі ці характеристики можуть належати не батьку героя, а самому герою.
6.    Передбачається повний відхід од більшості відомих стереотипних образів Шевченка — «духовного батька нації», «революціонера», «нашого всього», «ничтожного и бессмысленного графомана» (Олесь Бузина), «модного гламурного франта». Але глядача ненав'язливо спрямовують до думки про христоподібність образу та біографії Тараса Григоровича (повертається з Петербургу до України як Месія — про нього вже багато хто чув і читав, 12 членів Кирило-Мефодієвського Братства, у рік арешту Шевченку 33 роки, хресний шлях після арешту — на заслання в Казахстан, «На початку було Слово» та ін.). Окремим мотивом може проходити тема про шаманну природу шевченкової поезії та про оспівування ним тотальної війни, яка є проекцією війни ангелів та бісів. Також може постати питання — чи не достойний Шевченко бути канонізованим як православний святий — подібно до того, як канонізували грузинського поета Іллю Чавчавадзе. Цікаво, що у видіннях Даниїла Андрєєва (який ніби був далеким кровним родичем Шевченка) поет предстає у вищому райському синкліті.
7.    Сценарій також може бути розвинутий за рахунок третього часового та сюжетного плану: окрім сюжетної лінії наших днів (початок XXI століття) та сюжетної лінії часів самого Шевченка (середина XIX століття) може бути додано сюжетний та часовий план часів гайдамаччини або козаччини (ХVII-ХVШ століття). Це може бути виправдано з видовищної та художньої точок зору, але робить фільм більшим, а його виробництво — дорожчим.
8.    Прізвище головного героя в сучасній частині фільму може бути Максимович — він може вважатись прямим нащадком легендарного Михайла Максимовича — через його сина Олексія. Існує легенда, згідно якої біологічним батьком Олексія Максимовича є не Михайло Максимович, а Тарас Шевченко, який дуже близько приятелював з дружиною Максимовича Марією Василівною (існує навіть її відомий портрет 1857 року шевченкової руки). Сучасники згадували, що Олексій зовні був схожим на Тараса Григоровича.
9.    В цьому сценарному плані з біографії історичного Тараса Шевченка взято ключовий для його становлення момент, «точку біфуркації» в біографії — його другий приїзд в Україну, участь в діяльності Кирило-Мефодієвського Братства та арешт.

10.    Частина дії у XIX столітті може відбуватися у казахських степах, куди Шевченка відправили на заслання. В такому разі казахстанська сторона може стати одним із спонсорів фільму (як відомо, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв — українофіл, у юності вчився у технікумі в Дніпродзержинську).
11.    Як виявилось, разом з Тарасом Шевченком у труні було сховано також і невідомий рукопис, авторство якого належить або самому поету, або членам Кирило-Мефодієвського братства, в якому говориться про те, як можна керувати історичною долею України, а також як можна заклинати Дніпро, або уникати потопу.
12.    Один з головних героїв, аби досягти трансцендентного стану та перенестися в паралельну реальність, намагається курити «траву». Головний герой каже, що є більш ефективний — шаманський — засіб: грати на кобзі, як то І робив Шевченко.
13.    Один з героїв, друзів головного героя, може вибовтати таємницю про підводні дзвони на монастирях — через кохання до Анжели.

14.    Заклинання Дніпра — треба задзвонити разом в усі дзвони на козацьких монастирях. Більшість монастирів існує, а затоплені не чотири, а лише один. Тому усі чотири героя прямують до затопленого, бо задзвонити в його дзвони — це дуже складне завдання. А в дзвони незатоплених монастирів дзвонять їхні друзі — герої другого плану.
15.    В прямому ефірі телешоу, на якому обговорюють постать Шевченка, може відкритися справжня стрілянина, а не лише постріл по ведучій.

16.    В ролі батька Богдана може виступити якийсь справжній гуманітарний інтелектуал — приміром, Вадим Скуратівський, який вже грав самого себе (або свій типаж) у кіно.
17.    Причетними до діяльності Кирило-Мефодієвського Братства можуть бути також Микола Гоголь та Михайло Максимович. Хоча, як відомо, Гоголь з Шевченком особисто знайомим не був, але їх пов'язувала величезна кількість спільних близьких друзів: Максимович, Щепкін, Аксаков-батько та ін.
18.    Герої в сучасній частині сценарію можуть бути байкерами, їздити по Києву на мотоциклах і взяти участь у мотопаломництві в Канів, на Тарасову гору.
19.    Головного героя у сучасній частині фільму, який схожий на молодого Шевченка, можуть звати не Богдан, а Тарас.
20.    Окрему роль у фільмі може грати сучасна рок-, поп-рок- та етно-музика — одразу кілька провідних культових колективів (як у фільмі «Брат-2»), включаючи Ніну Матвієнко. При цьому композиції повинні бути не вставними номерами, а своїм пафосом та екзистєнційно насиченим звучанням підкреслювати загальну тональність та спрямованість фільму.
21. Оскільки фільм знімається не лише для українського, а й для міжнародного
глядача, який в своїй більшості має дуже приблизне уявлення про Україну, в повному
варіанті сценарію можливе використання мотивів Чорнобильської катастрофи,
Помаранчевої революції та справи Ґонгадзе — як всесвітньовідомих українських
«брендів».
22. В повному варіанті сценарію передбачена поява «камео» (епізодична поява в ролі самого себе): обов'язково — Андрія Шевченка (як всесвітньовідомого носія цього прізвища), бажано — братів Кличків (як всесвітньо популярних українців), можливо кількох публічних інтелектуалів (в сцені обговорення постаті Тараса Шевченка на
телешою).
23. Сцена обговорення постаті Шевченка на телебаченні може відбуватися в реальних декораціях одного з рейтингових українських політичних телешоу — наприклад, у Євгена Кісельова чи Савіка Шустера.
24. Одним з головних героїв фільму мусить бути Київ — який подано в двох
історичних епохах та в цікавому візуальному зображенні. Також окремим героєм може стати Дніпро — як у відомих, так і в зовсім несподіваних образах.

Андрій Окара

Андрій Окара

 

Шевченко.Проект